Головна » Статті » Суспільство » Дмитро Яворницький (1855-1940) – дослідник Запорізької Січі

Дмитро Яворницький (1855-1940) – дослідник Запорізької Січі

Яворницький Д. І.

Дмитро Іванович Яворницький – один з найвидатніших істориків України ХІХ – ХХ ст. Його напрацювання мають непересічне значення для вивчення української історії, відродження історичної пам’яті та національного самоусвідомлення українців як нащадків козацького роду. Діяльність відомого дослідника, історика, письменника, археолога, фольклориста, етнографа, лексикографа не втратила свого наукового значення в наші дні.

Яворницький Д. І. на розкопках

Він став авторитетом в наукових колах ще за життя, а тематика досліджень Запоріжжя XVIII ст. часто іменувалась «темою Яворницького», а дослідника «запорозьким батьком». Про нього тривалий час воліли мовчати. Яворницького називали українофілом та сепаратистом задовго до Жовтневої революції, його звинувачували в українському буржуазному націоналізмі більшовики, але академік продовжував справу свого життя. Дмитро Яворницький розкопав в придніпровських степах більше тисячі курганів, дослідив місця розташування всіх січей запорізьких козаків та зібрав близько 80 тисяч реліквій, написав майже 200 наукових робіт [1, с. 4].

Його критикували та возвеличували водночас, сам же він вбачав своє призначення у праці: «працюй, працюй, не задивляючись уперед та не озираючись назад, працюй, не сподіваючись нізвідки й ні від кого нагоди, ні похвальби, працюй доти, доки не відмовлять руки й доки б’ється живе серце у твоїх грудях; працюй на користь твого народу й на пожиток краю, який тобі дорогий» [3] Досліджували життєвий та творчий шлях С. Д. Яворницька, В. М. Сацута, М. П. Чабан, М. П. Костюк, І. І. Яременко, О. І. Журба та багато інших.

Яворницький Д.І. – батько історії Запорізької Січі

За своїми історичними поглядами Д. Яворницького відносять до напряму романтичного народництва в українській історіографії, із властивими романтикам героїзацією минулого, романтизмом, використання етнографічних матеріалів, інтересами до соціально-побутової історії, проблем мови, фольклору, духовності народу [3, 309]. Справжніми, життєво визначальними для Д.І. Яворницького стали Запоріжжя, запорожці та все, що було пов’язано із цим.

Для Дмитра Івановича недопустимим було написання історії запорізького козацтва без досконалого вивчення території дислокації. Він вважав своїм обовʼязком зафіксувати інформацію з історії запорозького козацтва, що лишилася в матеріальних та духовних памʼятках. Після закінчення університету щороку подорожував землями запорожців. Збирав фольклор, описував територію, долучався чи сам організовував археологічні розкопки. Результатом перших наукових розвідок стали стаття «Жизнь запорожцев по рассказу современника-очевидца» (1883 р.), «Топографический очерк Запорожья» (1813 р), «Число и порядок Запорожских Сечей» (1884 р.), тощо.

Вчений, окрім вивчення території, ландшафту, природніх умов, фольклору та археологічних памʼяток велику увагу приділяв архівним документам з історії козацтва. За 4 дні роботи в Архіві іноземних справ Москви він віднайшов близько 200 справ [2, с. 11]. Першими вагомими результатами досліджень Д. Яворницького стали двотомна праця «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (1888 р.) та «Сборник материалов по истории запорожских казаков» (1888 р.). Щоб найповніше передати характер запорізького козацтва автор використав у тексті українські оповідання. опублікував діалоги зі старожилами українською мовою, за що твір було заборонено цензурою, адже діяв Емський указ.

“Історія запорозького козацтва” Яворницького Д. І

Усі ці напрацювання мали підготовчий характер. Головною ж працею Дмитра Івановича стала тритомна «Історія запорозького козацтва». Перший том [5] її вийшов у 1892 р., тут подано опис середовища в якому жили козаки, клімату, внутрішнього устрою січей, побуту, їх військовий вишкіл, тощо. У другому томі [6] дослідник висвітлив питання походження запорізького козацтва, його участі у військових походах, війні під проводом Б. Хмельницького. Третій том «Історії..» [7] подає складні для висвітлення в умовах кінця ХІХ ст. участь запорожців у російсько-турецьких та російсько-шведській війні, історії Олешківської, Камʼянської та Чортомлицької Січей.

Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х томах
Історія запорізьких козаків

Д. І. Яворницький планував видати четвертий том «Історії..», в якому планував описати історію останньої Нової Січі, проте видання не побачило світ, зібраний матеріал дослідник не систематизував та не опублікував.

Історіографи вважають, що причиною цього могла стати критика за «надмірну романтизацію» запорізького козацтва, історика серед науковців. Зокрема, О. М. Лазаревський вважав, що Дмитро Іванович, «совершенно пренебрег приемами ученой критики, последствием чего явилось полное отсутствие научности в его труде» [4, с. 64].

Д. Яворницький, попри суперечливе ставлення до його наукового доробку, належить до провідних дослідників історії козацтва. Романтичний напрям творчості зробив дослідження Яворницького більш яскравими, образними, втілився в ідеалізації ним козацької держави. Разом із цим вони дослідження базуються на широкому колі історичних джерел, не лише документальних, а й археологічних, водночас, збір археологічного матеріалу історик завжди поєднував із фольклорно-етнографічними дослідженнями. Д.І. Яворницький присвятив все своє життя всебічному вивченню запорізького козацтва. За своїм світобаченням це був непересічний українець, видатний історик, патріот своєї справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Абросимова С.В. Енциклопедист козаччини / С. В. Абросимова// Укр. істор. жур. – 2005. – No 4. – С. 4 – 43.
  2. Колесник І. І. Курс української історіографії у вищій школі і нова модель викладання / І. І. Колесник// Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Д., 1997. Вип. 1. С. 308 – 323.
  3. Листи Д. І. Яворницького до діячів науки і культури. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 500 с.
  4. Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
  5. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. ‒ Т. 1 / Передмова В. А. Смолія; Ред. кол.: П. С. Сохань (голова), В. А. Смолій (, В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, М. М. Шубравська. АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії. ‒ К.: Наукова думка, 1990. ‒ 596 с.
  6. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. ‒ Т. 2 / Ред. кол.: П. С. Сохань, В. А. Смолій, В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, М. М. Шубравська. АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії. ‒ К.: Наукова думка, 1990. ‒ 566 с.
  7. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. ‒ Т. 3 / Ред. кол.: П. С. Сохань, В. А. Смолій, В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, М. М. Шубравська АН України. Археографічна комісія, Інститут історії України. ‒ К.: Наукова думка, 1993. ‒ 586 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *