Як і багато видів прикрас, каблучки (перстні) стали носити ще наші предки, одягаючи їх на руки та інші частини тіла – ніс, пальці ніг тощо. У ті далекі часи люди не знали, де купити каблучку чи іншу прикрасу, тому робили їх самі із підручних матеріалів, які давала їм природа. Через це до нашого часу дійшла мода на кільця різних розмірів, форм і кольорів. Мало хто знає, що сама назва «кільце» на Русі була вигадана завдяки старослов’янському кореню слова «коло», яким називали колесо. Якщо кільце мало велику вставку у формі щитка або великого каменю, така прикраса була названа перстнем.
Перші каблучки з металу стали носити замість звичних дерев’яних та кістяних ще в бронзовому столітті. З виникненням та поширенням різних повір’їв у первісних народів кільця (каблучки) прийнято було вважати символами вічності та нескінченності, оскільки в їхній формі немає початку та кінця.
Каблучка як спосіб визначення соціального становища відомий історикам вже давно. Чим дорожче прикраса, тим вище становище в ієрархії суспільства займала людина. Наприклад, у стародавньому Римі каблучку з чистого золота мали право носити лише воїни та сенатори, а звичайні люди могли собі дозволити біжутерію, виготовлену із заліза чи бронзи. Однак це правило було скасовано у третьому столітті до нашої ери, коли право носити дорогі прикраси отримали усі вільні мешканці.
Каблучки та перстні у побуті
Кільця далеко не завжди одягалися тільки для прикраси, за старих часів часто підштовхувала на це професійна чи побутова необхідність. Такі традиції деяких ремесел дійшли й до наших днів. Мало кому відомо, але наперсток це теж різновид кільця, його використовують у своїй роботі швачки та інші люди, які постійно працюють голкою та ниткою. Також існують спеціальні перстні лучника, що надягається на великий палець правої руки, таким чином вони захищають свої пальці від порізів, які можна легко нанести тятивою лука.
Каблучки як релігійний та містичний символ
Католицькі єпископи носять перстні, які засвідчують владу та підтверджують статус Папи – називаються «перстнями Рибалки». Такі прикраси не завжди робилися із золота. Раніше такі перстні коштували недорого завдяки тому, що використовувався дешевий матеріал – свинець чи бронза, проте їхня цінність полягала якраз у гравіюванні, яке було унікальним при кожному виготовленні. Після обирання нового Папи, старий перстень знищувався. У будь-якому ювелірному магазині таку прикрасу не купиш, проте був шанс отримати його копію, якщо прочани чи служителі католицької церкви на це заслуговували.
Перстень з великим каменем гідний короля!
У мусульман перстні з сердоліком вважаються священними, тому що такий перстень весь час носив пророк Мохаммед. Цей природний камінь справді має містичну силу, яку сучасні вчені пояснити поки не в змозі. Існує повір’я, якщо постійно носити таку прикрасу, то весь час будеш радісним та відчуватимеш благоденство.
Не аби якою популярністю здавна користуються перстні з бірюзою, що виконує функцію талісмана та здатний принести власнику багатство.
Ще один варіант використання перстнів полягав в ідентифікації особи людини, печатка у багатьох випадках служила перепусткою на відвідування різного роду таємних засідань чернечих орденів.
Перстні: як вид таємної зброї
Така зброя зазвичай несла смерть людині, що потиснула руку власнику. В порожнині перстня зберігалася отрута, а потрапляла вона на шкіру майбутньої жертви через тоненьку голку, яка за потреби могла ховатися. Однак час придворних інтриг та отруєнь давно минув, тому такі прикраси із секретом можуть зацікавити хіба колекціонерів.
Як бачите, історія розвитку каблучок насичена цікавими фактами та подіями. Ми сподіваємося, що після прочитання цієї статті ви згадаєте про неї, коли купуватимете кільце або перстень.